03.09.2019 10:40
Без обмежень
41 views
Rating 5 | 3 users
 © Ем Скитаній

Осіннє...

скромна в розкоші гостя

снами, тінями літа

увійшла непомітна

тихо тихая осінь.


неба синь безтуманна -

волі злет і падіння, 

недосяжність надії

досі й доки не знана -


там замішено в глині

все у стан початковий

і скасоване слово

закидали камінням, 


і спадає в безвільність

німота не святкова, 

недолуга, нервова

млость і лінощ похмільна.


а земна, золотава

осінь ладить негоду

на дощі, прохолоду, 

листопадну виставу.


шорах, шелести з того.

листя згубне на вітах

обіймається з літом

за останнім порогом.


і піде літо стиха

чарівне і спекотне.

стане в серці гіркотно

з незворотного лиха -


коли віти хрестами

наче крила до волі

обважніли від болю, 

безпорадні і сталі.


і увійде не гостя

кроком вільним за літом

вся бурхлива, примітна

пишна в розкошах осінь...


Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.09.2019 14:26  © ... => Тетяна Ільніцька 

...так...лише мріяти і фантазувати мені й залишилося...щиро дякую, що не забуваєте... 

 04.09.2019 08:28  Тетяна Ільніцька => © 

А мені вона геть не скромна, ця гостя... Надокучлива й депресивна((( Але то моє особисте. Вірш пречудовий, такий ніжний, замріяний)))) 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо