У шелесті тополі...
прохолодні сутінки вересня
зачаїлись між гілок тополі.
осінь хмарна із поглядом Велеса
розстелила зорю видноколом -
різнобарвно в межу небокраю
те обрусся спадає в тумани.
з неба темного - світлого раю
дістаються стомлені хмари.
поміж листя обриси осені
в тонких вітах дівчина дивна,
що до ночі торкається косами,
неосяжна як мить і красива.
щось читала, гортала сторінки.
шепотів обережно їй вітер
про дощі, про роки і про ріки,
неістотності слова із літер.
а вона все читала ту книжку
мовчазна, загадкова, у мрії
ледь окреслена тінями ніжно
в перших зорях, що в сутінь зоріють
...і згорнувся обрій барвистий.
лише вітер сумбурний в розмові
зниклій дівчині в вітах і листі
в ніч шумів про відлуння ранкові...
