Щезну
На потім...
Прийду
І посидимо, чаю завариш...
Наїсиш пирогами...
Чи тими осяйними в казці ногами,
Мені що здаються Олімпу Богами,
Підкреслюють вроду твою молоду.
Зникла?
І витерла слід тепер осінь... І осінь,
Твої піднімала над листями коси,
Чекали ми,
Щось вона зродить і досі,
Нічого не дала...
Ті ноги лиш босі.
Я їх споглядаю, без рухів, слідів,
Без натяку кроків, у мо́ю ту ве́сну...
Олімп десь у чайнику з чаєм скипів.
І поступ дверей, на одинці скрипів...
Підсох і пиріг...
Я посиджу і щезну.
Київ, 10.11.2016