Чиясь мить залишила сліди...
І у квіти вазонів убралась,
В обеліску чи знаку біди
При дорозі навіки зосталась.
І з докором вдивляється в нас,
Крізь каміння протягує руки,
Повернути так хоче свій час
І змінити цю вічність розлуки.
Та життя невблаганне в своїм
Незворотному плинному бігу,
В даль спішить, розганяючи стрім,
Залишивши дощу мить і снігу...
Львів, 10.09.2019