11.09.2019 00:26
Без обмежень
13 views
Rating 5 | 2 users
 © Владимир Нищимный

Часто в жизни мы не замечаем...



Часто в жизни мы не замечаем

В повседневной своей суете, 

Как в ухабинах будней мельчаем, 

Выбирая дороги не те.


И казалось бы, что тут такого –

Просто звёзды слетели с орбит, 

И срываясь с обрыва крутого, 

Разбиваем души монолит.


Мы дорогами разными ходим

На работу, в кино, магазин.

Что-то в них мы теряем-находим

С первых дней до последних седин.


Пусть они и не сильно разнятся.

От таких же, но в чем-то других, 

Но я должен вам честно признаться:

Мое слово сейчас – не о них.


Я о тех, что единожды выбрав

И стоптав не одни башмаки, 

Мы усталость сознанием выдрав, 

К своей цели идём вопреки.


Не по зову партийного босса, 

Иль какого-то модного пса, 

Не вписавшись в листок соцопроса, 

Свою честь не кладем на веса.


И не веря в свое совершенство, 

Ошибаясь, сбиваясь в пути, 

В той дороге находим блаженство

И стремимся с нее не сойти...



Львів 11.09.2019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.09.2019 22:47  Каранда Галина => © 
 11.09.2019 22:42  © ... => Каранда Галина 

На жаль, так часто буває...
Дуже Вам вдячний за інтерес до моїх дописів! І як завжди - Ви чудова!!! 

 11.09.2019 22:21  Каранда Галина => © 

"С первых дней до последних седин." - дуже вдалий рядок

Хороший вірш. Шкода, що на тих наших дорогах немає вказівників. Йдеш наче правильно, звіряєшся чи з розумом, чи з серцем. А там бац! - як не яма, так тупик...

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо