Finem...
усупереч всьому
на власний ризик
й страх
зростив сади
і звів
палац -
чарівну мрію!
і вірив в майбуття
(на те плекав надію)...
і так от раптом враз
зійшло усе на прах.
зрівняли у ніщо
твої світи крихкі
у бурях піскових
цинічні мудрагелі.
з офірних сподівань
навіяли в пустелі
пісенних лун бархан
оманний і сипкий.
спирався на ціпок.
ішов у самоті.
твій танув силует
у блідо-жовтій днині.
убогодухий ти
із поглядом невинним
згортав свій шлях і час
в ганебній марноті -
збагнув урешті ти
байдужості науку
і трюки циркові,
і клоунади скуку...
