21.09.2019 11:03
for all
212 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Сосюра Володимир

Учитель

Учитель

Учитель мій! Як ми тебе любили, 

як слухали тебе в полоні юних мрій!

У пам’яті моїй тримає років сила

твій тихий карий зір і кашель твій сухий.


Ти нас повів, закохано і сміло, 

в незнаний світ, чудесних повний чар.

В твоїх словах, що ми в серцях лишили, 

пізнали ми любові й дружби жар.


Закони вод, вітрів, і хмар, і світла

одкрились нам у ті школярські дні.

З тобою наша молодість розквітла

і наших душ пориви огняні.


Твій добрий зір в моїй уяві лине...

Чи сніг летів, чи квітнув теплий май, 

ти вчив любити подвиги людини, 

красу труда й безсмертний рідний край...


Ось ти ідеш повільною ходою

і слухаєш, як день шумить життям, 

а ми, малі, вітаємось з тобою, 

і тепло так всміхаєшся ти нам.


Урок останній. Сонце над землею

світило нам. Ми радісні були.

І у життя тепло душі твоєї

ми крізь вітри й негоди понесли.


Василь Мефодійович, у скорботі

з нас не один заплакав і зітхнув, 

коли в далекій рідній Третій Роті

на цвинтарі навіки ти заснув.


І хай з тих днів згубили лік ми рокам, 

завжди — в бою, у розліті споруд —

для нас зоріє подвигом високим

твій корисний і благородний труд!

Публікації: Володимир Сосюра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Дописи відсутні!