Багряне листя
Та що той дощ? Нехай собі накрапує.
Бо, як не як, а є і в цім резон.
Листві пожовклій, мокрій, з пряним запахом
Готує осінь вже новий фасон.
Уздовж все перемірює і впоперек,
Поволі кроїть, не нашвидкуруч.
Красу натхненну шиє з дивоспокоєм,
Хоч стій, дивись, і далі – ані руш.
Багряне листя мається розвіяне.
Отак, як вперше, побрести б по нім.
Летить додолу листя разом з мріями,
Мені лиша́ поезію й пісні.
м.Львів, 25.09.2019
