Пора поетів
Горять жоржини кармази́но-цвітом,
Мов смолоскипи на сухій стерні.
Я вчора знову попрощалась з літом,
Хоча воно назавжди у мені.
Запахнуть яблука, ціловані вогнями,
Застелять землю простирадла груш.
Пора поетів диригує снами.
Цієї гри зненацька не поруш.
Птахи летять, слова летять ключами,
Готує осінь щедрий караван.
Дощі вже грають падеспа́нь над нами,
Краплинами мережать нотний стан.
