09.10.2019 06:31
для всіх
218
    
  6 | 6  
 © Анатолій Костенюк

Язичник

Язичник
Час проведений нв рибалці
в строк життя не зараховується.
Повір`я

Я з джерела, що б`є з під клена,

води цілющої нап`юсь.

Над річкою верба зелена –

плечем до неї притулюсь.


Своє минуле пригадаю,

шкодуючи про помилки.

Пісень з дитинства заспіваю

над плесом тихої ріки.


Коли ж згущатимуться тіні

від очерету та думок,

у споконвічнім ворожінні

спрямую ватру до зірок.


І повернувшись на світанку

один, без пуху та луски,

скажу: сходив я на рибалку,

сам відпустив собі гріхи.

09.10.2019р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.10.2019 09:10  Надія Крайнюк => Костенюк 

Дякую Вам, пане Анатолію, за цей пречудовий вірш. Дуже гарно!

 09.10.2019 09:35  Тетяна Белімова => Костенюк 

Риболовля - це такий український дзен)))) Споглядання краси й природи, яка по суті і є найголовнішою красою, - найкращі ліки від життєвих негараздів.
До речі, учора з донькою розв`язували задачку (3 клас), де виходило, що двоє рибалок мали такий улов: 72 карасі, 8 окунів і 32 щупака... Потім треба було зробити математичні дії і отримати правильну відповідь. Але суть не в тому. Я собі уявила, щоб я робила, коли б такий улов (не приводи, Господи!) дістався мені??? Це ж жестяний жестяк - патрати всю ту рибу... Тож Ваш варіант "без пуху, без луски" - те, що лікар прописав))) А рибку до столу можна зловити в іншому місці, аби було бажання її приготувати.
Вірш чудовезний!!!

 09.10.2019 08:42  Каллистрат => Костенюк 

Совершенно правильный стих пан Анатолий! Это по-нашему ))) Спасибо!
А то ведь некогда чего придумали, взяли да и впаяли в нашу "материнскую" плату повешенного иудея, оно нам надо было ?! До сих пор маемся, вернуться к себе не можем, а как хорошо жилось )))