14.10.2019 20:28
for all
41 views
rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Садівський ліс

Я за натхненням йду в садівський ліс –

Тут все дзвенить, неначе звуки видні, 

У дуплах тут колись ховали злидні, 

Набравши дров до хати повен віз.


Дерева тут ще пам` ятають волю –

Бандерівські стежки не заросли…

По них убитого товариша несли…

І з більшим запалом збиралися до бою.


Ліс все те бачив… Він це пережив…

Бої, утечі, зради і криївки…

Схилили квіти у журбі голівки, 

Та жоден дуб тут крони не схилив…


Сьогодні тут в пошані кабани –

Замощують місця страшних історій.

Лишились свідки – ліс і ясні зорі –

Нерівної кривавої війни.


І ліс вмирає… фури-ешалони

Вивозять за кордони стовбури…

Як злодії, вечірньої пори

Вивозять тих, хто не схилили крони…


І я іду, допоки ліс живий, 

Пишу історію зі слів багрянолиста, 

Вона проста, буденна, але чиста…

Про те, що був колись тут ліс такий…


Добродій Ольга Іванівна цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора