Осіннє сонце
Осіннє сонце котить новий день,
Порізаний на шаль зимовій ночі.
Останні звуки журавлів пісень
Самотнє небо більше не лоскочуть.
Згорає листя на старих дубах,
Стоять берези-верби напів голі.
Йде осінь – власно та по головах,
Чіпляючи тумани на тополі.
На павутинні хмари дощові
Волочить небом – хто їй заборонить?
Ще клунок заморозків на плечі,
Вітри холодні перед себе гонить.
І боязко оглядується день,
У банку з вишнями сховалось літо.
Немає жайворів, то де ж узять пісень?
Згорає сонце, хто ж нас буде гріти?
Гарячий чай? Калиновий вогонь?
Твої цілунки чи солодка кава? -
Твій погляд і тепло твоїх долонь,
І осінь, від любові золотава…