19.10.2019 13:03
for all
23 views
rating - | no users
 © Добродій Ольга Іванівна

Осіннє сонце

Осіннє сонце котить новий день, 

Порізаний на шаль зимовій ночі.

Останні звуки журавлів пісень

Самотнє небо більше не лоскочуть.


Згорає листя на старих дубах, 

Стоять берези-верби напів голі.

Йде осінь – власно та по головах, 

Чіпляючи тумани на тополі.


На павутинні хмари дощові

Волочить небом – хто їй заборонить?

Ще клунок заморозків на плечі, 

Вітри холодні перед себе гонить.


І боязко оглядується день, 

У банку з вишнями сховалось літо.

Немає жайворів, то де ж узять пісень?

Згорає сонце, хто ж нас буде гріти?


Гарячий чай? Калиновий вогонь?

Твої цілунки чи солодка кава? -

Твій погляд і тепло твоїх долонь, 

І осінь, від любові золотава…


Добродій Ольга Іванівна цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора