Достали

Подражаніє Т. Іваніву

”…Кіт старий – зболіла воля
З півзігнутих ніг – це доля
В бік холодних хвиль пропав.”
«Куди ідуть старі коти»

Все! Іду, дряпну лиш двері

І лишу на хвіртці знак!

Дідуган я без вечері!

Прохудалий одинак!

Чемним бути я старався,

Муркотів для вас пісні,

З вами лиш клубочком грався…

Що ж… Віддячили мені…

Светериком обзивали,

Мов, ганчірка я стара…

На ніч їсти не давали,

Бо мишей ловить пора.

З‘їв сметанки – ну кричати,

Що пригріли, як змію…

Все! Піду на старість з хати

У тернистім відчаЮ!

Жив у вас я, як в в‘язниці,

Перетерпів голод, біль…

Вирушаю до столиці,

Або в бік холодних хвиль!

Пташенят не їв я, знайте!

Бо в цей час в коморі спав.

Словом злим не поминайте,

Я для вас навік пропав!

Не догнали! Не спинили!

Котик так цього хотів!

На негоду лапи нили

На шляхах чужих світів.