24.10.2019 15:31
Без обмежень
43 views
Rating 5 | 4 users
 © Ем Скитаній

Осінь обпалого листя

тремтіти листком

шумливим, 

зеленим, 

веселим на вітці.

а осінню стати

жовтим

і жовклим.

і зірваним бути

у поспіху вітром.

злетіти від літа у Літу

і впасти, 

лягти до підніжжя

старого останнього віку.

в якому є згадка про спогад

і загадка у спогляданні

шляхів всіх-усіх

під шаром товстим

листя жовклого, що

у спаданні легке, 

упокорене і безпорадне.

й крихке

розбивається в прах!

вистеляє підніжжя 

старого останнього віку.

в якому немає вітрів

і холодних дощів, 

і яскравого полум"я теж.

відлуння лише листопада.

відлуння гучне

утомленням з руху в неспокій

і з руйнувань, 

і розлому

в хитанні у попіл червоний.

той попіл у гойданні мається

золотом по небокраю, 

мрією в холоді пізньої осені

листя обпалого, 

шаром товстим що лягло

до підніжжя

старого

останнього

віку...




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.10.2019 09:32  © ... => Каранда Галина 

щиро вдячний, Галино!
...то мені випадково вдалося побачити як жовкле вже листя у злеті розсипається наче попіл, на прах... 

 25.10.2019 09:30  © ... => Тетяна Ільніцька 

так, далі вже зима...дякую, Тетяно! 

 25.10.2019 08:52  Тетяна Ільніцька => © 

Може й справді цей вік останній, і після нього буде лише попіл... Гарно! 

 24.10.2019 18:28  Каранда Галина => © 

Дуже сподобалося. І смисл, і гра слів... все дуже сильно. 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо