В осінній дощ
...але коли
почуєш раптом дзвони
у листі,
що спадає від гілля...
і дощ сльотою
ронить краплі сонно
на весь окіл,
на степ
і на поля...
на всі оселі -
сум осінній, пісня
в притишеному шелесті гілок...
і ти ідеш
по хіднику
крізь місто...
під парасолею
карбуєш крок...
в задумі йдеш...
і в дощовій завісі
побачиш ти -
по юлиці пустій
як колісниця
лине двоколісна.
і характерник
войовничий в ній.
в руці здійняв він шаблю,
гостру крицю!
у відблисках сталевих від небес... -
на ворога,
що лютий і безлиций
летить навстріч
немов скажений пес.
зійшлися враз!
і скра блищить,
і громи
тривогою розкотом канонад.
у хмарах біль,
розриви
і розломи.
з туману попіл
в безлад і в розлад
осунеться з небес
сльотою сонно
на весь окіл,
на степ
і на поля...
в той час, коли
почуєш раптом дзвони
у листі,
що спадає
від гілля...
