30.10.2019 00:15
Без обмежень
43 views
Rating 5 | 7 users
 © Світлана Орловська

Я гукала його і він прийшов

Я гукала його і він прийшов.

Не приніс дарів, не приніс обнов, 

був таким, як діти у сповитку́ –

серцем чистий, пристрасний у танку́.

Причащав мене проскурками знань, 

примовляв: «Кріпися, міцною стань, 

стань собі упертості букварем, 

золотим намоленим вівтарем.

Ти дивись частіше у вічну вись, 

ти до віри йди, а до мрій тягнись…»

Поселив у домі моєму мир, 

поєднав світи і стирав пунктир, 

на кордонах сіяв червоний мак.

А платні не взяв, сказав : «Просто так!»




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 31.10.2019 20:15  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую!! Так, самі в себе не повіримо - ніхто не повірить (треба людям приклад показувати ) ;) 

 30.10.2019 09:45  Тетяна Ільніцька => © 

Класно, Свіланко! Віра в себе - найцінніший дар! І це правда! 

Публікації автора Світлана Орловська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо