Я гукала його і він прийшов
Не приніс дарів, не приніс обнов,
був таким, як діти у сповитку́ –
серцем чистий, пристрасний у танку́.
Причащав мене проскурками знань,
примовляв: «Кріпися, міцною стань,
стань собі упертості букварем,
золотим намоленим вівтарем.
Ти дивись частіше у вічну вись,
ти до віри йди, а до мрій тягнись…»
Поселив у домі моєму мир,
поєднав світи і стирав пунктир,
на кордонах сіяв червоний мак.
А платні не взяв, сказав : «Просто так!»
