Жовтим листям осіннього клена...
Ти приходиш до мене вночі,
І сідаєш за стіл поруч мене –
Від натхнення даруєш ключі.
Щось шепочеш своє потаємне
І вдивляєшся в ніч за вікном,
І що було пусте і даремне,
Раптом грає святковим вином.
Ось на хвилях гойдаються зорі,
Наче лебеді сіли в ставок,
А росинки дзвіночки прозорі
Розсипають в вишневий садок.
І в ранкову задумливу тишу
Опускається в лузі туман,
Соловейко закохано пише
Своїм співом для когось роман.
І так легко в душі і приємно –
Вже пів неба, мов синє сукно...
І безсоння із Музою ємне,
Якщо в світ відкривати вікно...
Львів, 11.11.2019