Жовтим листям осіннього клена...
Ти приходиш зорею вночі
І сідаєш за стіл поруч мене,
Від натхнення даруєш ключі.
Щось шепочеш своє потаємне,
Задивившись у даль за вікном,
І що було пусте і даремне,
Знову грає святковим вином.
Розгойдалися вранішні зорі,
Наче лебеді сіли в ставок
І росинок дзвіночки прозорі
Розсипають в вишневий садок.
І ранкову задумливу тишу
Заколихує в лузі туман,
Соловейко для когось в нім пише
Своїм співом казковий роман.
І так легко в душі і приємно –
Вже пів неба, мов синє сукно...
І безсоння із Музою ємне
Знов у світ відкриває вікно...
М. ЛЬВІВ, 28.12.2024