12.11.2019 21:18
Без обмежень
24 views
Rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Вечірня фантазія

Під мереживним світлом місяця, 

Коли тихо – аж страшно дихнути, 

Там, де зорі самотністю світяться, 

В куринках сплять спокійно когути.


Спить хатина з її господинею, 

По долівці скрипить дядько сон, 

Чай сьорбАє солодкий з малиною, 

Споглядає на небо з вікон.


На колінах у нього вмостившись, 

Спить-муркоче старезний кіт.

Йому б мишку… та добре наївшись, 

Вже не гонить лапи живіт.


А на ґанку, щоб дощ не падав, 

Влігся вітер – чекає дня.

Він би й зараз ганяв, та, щоправда, 

Вони з сном – далека рідня.


Ніч… у небі спалахують зорі, 

Для закоханих стелять шлях.

Бо в кохання тонкі узори, 

Бо кохання – стривожений птах.


Лиш прокрадеться донька до хати –

Заспіває сонний когут.

Піде сон у садочок спати, 

Піде кіт по мишку у кут.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше