12.11.2019 21:18
for all
40 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Вечірня фантазія

Під мереживним світлом місяця, 

Коли тихо – аж страшно дихнути, 

Там, де зорі самотністю світяться, 

В куринках сплять спокійно когути.


Спить хатина з її господинею, 

По долівці скрипить дядько сон, 

Чай сьорбАє солодкий з малиною, 

Споглядає на небо з вікон.


На колінах у нього вмостившись, 

Спить-муркоче старезний кіт.

Йому б мишку… та добре наївшись, 

Вже не гонить лапи живіт.


А на ґанку, щоб дощ не падав, 

Влігся вітер – чекає дня.

Він би й зараз ганяв, та, щоправда, 

Вони з сном – далека рідня.


Ніч… у небі спалахують зорі, 

Для закоханих стелять шлях.

Бо в кохання тонкі узори, 

Бо кохання – стривожений птах.


Лиш прокрадеться донька до хати –

Заспіває сонний когут.

Піде сон у садочок спати, 

Піде кіт по мишку у кут.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись