18.11.2019 00:39
Без обмежень
39 views
Rating 5 | 3 users
 © Пі - Падіння Деградація Занепад

Кохана, можна розпалю камін?

Кохана, можна розпалю камін

Мені не холодно, лише бракує слова,  

Скажи ще раз - навіщо я тобі? 

В ту мить, коли займуться дрова. 

Щоб я, напевне, вкотре не почув 

Оте тремтіння в голосі і тілі,  

Коли палає непокірний дуб 

Віддаючи тепло старенькій хаті. 

Ні, не потрібно метушні. 

Я приберу, коли скінчиться дійство. 

Сядь біля мене на потертому коврі,  

Хай мжичка моросить собі неспішно. 

Всерівно, що там зараз за вікном,  

Яке століття пропливає над порталом,  

Хіба не вічність - вечір цей у двох,  

Що наче сон розвіється туманом. 

Залишаться обійми і тепло,  

А діти назвуть те все коханням,  

Онуки посміються, - в діда з бабою любов,  

Торкаючись ще теплого каміння. 




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Пі - Падіння Деградація Занепад

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше