Не тривож, осінь, душу печаллю...
Не тривож, осінь, душу печаллю,
І в безсоння моє не просись,
У садочку сріблястою шаллю
На світанку без мене стелись.
Я затриматись зовсім не прошу –
Вже мій клен в самоті зажуривсь,
І свою позолочену ношу
Падолист вже кружляти зморивсь.
Віддзвеніли перлинами роси
І відлунням упали в туман.
Не колишуть верби довгі коси
Понад лугом п`янкий свій дурман.
Морозець вже присів на порозі
І в мої задивився літа...
То зима поспішає в дорозі,
Сивину в мої скроні впліта...
Львів, 18.11.2019
