21.11.2019 05:25
Без обмежень
41 views
Rating 5 | 5 users
 © Костенюк

Ватажник

Від солодкого життя я стерпів чимало.

Мед з горіхом лісовим я з дитинства їм.

Та солодке у житті все понабридало

і не стало гостроти у житті моїм.


Відчуваю, що мені хтось окреслив коло

і по колу кружить шлях звично без зусиль.

Тільки якось уві сні серце закололо

і тепер в собі ношу цей тривожний біль.


Захотілося мені розірвати пута,

по дотичній, по прямій полетіти в даль.

Захотілося мені щось нове збагнути –

світлу радість на зорі, чи нічну печаль.


Ніби там у далині хтось мене чекає,

на узбіччі зі шляху́ вогнище горить,

чоловічих голосів говір не змовкає,

у ватажному котлі вариво кипить.


В асфальтованих містах, хоч нам це не легко,

у далекі небеса глянемо на мить

і почуємо, що нас кличе хтось далеко,

і відчуємо, чомусь серце защемить.

21.11.2019р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.11.2019 14:07  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, пані Тетяно, за вітання та добрі слова! Точно підмітили: коли писав, в пам`яті звучали рядки Окуджави з "Пісеньки про Арбат". Вітаю Вас також зі святом і бажаю добра.

 21.11.2019 09:30  Тетяна Ільніцька => © 

Пане Анатолію, щиро вітаю зі святом!
Завдяки Вам дізналася нове слова "ватажник") Гарне! Смачне! І пісенька ватажника вийшла також дуже симпатична, настроєва - до свята саме те, що треба)))) 

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше