Червона смерть
Жнива... Вродило ж як! Та що з того́,
Як на столі, о Боже? – ані крихти.
Й до Нього у молитві, одного́,
Вуста шепочуть немічні, притихлі:
"За що, мій Боже, кара ця, скажи?
За що дитятко голодом караєш
І косиш людство серед житніх жнив?
Подай дитині хлібчика окраєць!
Чия вина – того́ хай буде гріх!
А дітям – їсти, просять їсти діти.
Спаси, Всевишній, ти дітей своїх!" –
Й не зчулась, як у дім ввійшли "совіти".
Село притихло... Мо́вчанка німа.
Мале дитятко й далі кличе маму.
Немає мами. Мами вже нема…
Лиш смерть червона никає дворами..
м.Львів, 23.11.2019
