Запечатані двері текстами провідників.
Уже в друге проходжу мимо,
Вдивляючись у мереживо незрозумілих слів
Шукаю спосіб відкрити їх тихо.
Марно просити. Немає нікого.
Лише безглузді думки ширяють,
Як духи творива у безодні,
Уяву несформовану відволікають.
Двері притягують, не відпускають.
Навіщо стояти загадкою мертвого міста?
Звідкість з’являється впертість: на тебе чекають.
Там, за дверима, розгадка народження світла.
Терпіння. Учись, опановуй безглуздя емоцій.
Втретє мимо пройшов, для годиться залишив цікавість
Біля порога закритих до часу дверей.
Не все пізнається одразу.
Дрогобич, 2011
