Смарагдова Ніч
Етюд
Міниться сплесками іскор безмов`я,
Весь небокрай, наче в сивім волоссі,
Це Киця Червона, зіткана з полум`я,
В смарагдовій темряві ходить у лісі.
Коси відьомські тенета майструють,
Образ почварський ретельно маскують,
Киця Червона розплутує вузол,
Довгі, чутливі ворушаться вуса.
Лялька зеленими путами скута,
Бореться Киця і втоми не чує,
Киця розвіює темряви пута,
Мумію Киця звільнить і врятує.
Ніч із смарагду розтане уранці,
Квітка Кохання навіює вроду,
Діва Кохання всміхнеться народу,
З`явиться людям Фея зі Сходу...