"Панове..."

з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»

Панове,

Ми не «малі» індіанці,

Яких ви колись підкорили!

Ми – нація сильних духом,

Хоч гноблених у віках.

За нами – наші герої,

Загиблі на полю бою…

А Тих боїв – нескінченно,

Чуєте, «дядечки», нас?

Герої наші – у генах

Живих… Ненароджених навіть.

Вони дають нам натхнення,

І волю дають до життя!

А ви хто? Щури підвальні?..

Панове, ми знаємо, хто ви –

Згори нам відкрито зір.

Духовні очі відкриті,

Грошвою не зваблені душі…

Ми Чуємо, Бачимо, Знаєм,

Що з Богом живем повсякчас!

Дарма, що грошва та фальшива,

Зелена, мов змій алкогольний,

До нас припливла… Наробила…

Чимало накоїла лих.

То – зваба, дешева приманка,

Очистимось ми й од цього –

Народові не звикать!

***

Живем по правді, щиро,

Ідем у майбутнє вільно...

Тягар кривавий - за НИМИ,

Тож будуть у пеклі... А де ж??