Як вижити у світі протиріч...
Чужих думок і поглядів навислих?
Чи небо хмари точить... Горілиць...
Стою на стежці ломо- недозмісту.
Переглядаю "недо" в почуттях.
Нотатки ці від болю і розпуки.
До повні знов наближене виття:
Жіночий клич, бо опустила руки.
"Що як?.. Для кого і для чого все?" -
Німі кілки - то запитання цвяхів.
Хреста хтось вперто на собі несе:
"Не плач..." - сказав, перетворивсь на птаха.
"Перетерпи. Переживеш і це...
Роби що маєш на меті щоденно,
Умий росою ранньою лице
Відчуй-но промінь сонячно-натхненний".
Безладдя, пафос і осет в рядках -
Лише ніким нечитані міжряддя.
Перегорнувши темні дні у снах,
Ти маєш силу життєдайну - встати...
