Оля Стасюк
Торкає сірий вітер теплих уст,
Летить, неначе лебедиця, мрія.
Стоїть закам’яніло старий Хуст,
Меджибіж дивиться закам’яніло.
Пройшли віки. Лиш подихом сердець.
І Жовква плаче тихо й мережано…
Тонкого сонця білий промінець
Старому Бару гоїть давні рани.
Вони ще чують подих старих літ,
І б’ються ще серця закам’янілі.
Крила тонкого в небі видно слід –
Це у майбутнє мрія полетіла.
29.12.2011 12:14 © ... => Каранда Галина |
Дякую)) Цього року їздила. А Ви були?)) |
28.12.2011 20:54 Каранда Галина => © |
 це ти в Хусті? красуня! |
28.12.2011 19:55 © ... |
29.06.2011 15:52 © ... => Тетяна Чорновіл |
Хуст - стародавнє українське місто на заході нашої країни. Відоме воно своєю довгою історією, чарівними краєвидами, замком (останнього не взяли навіть татари). Культура заходу, без "орадянщення", привітні люди, у яких в крові патріотизм - місцинка чудова. Раджу там побувати. |
29.06.2011 13:53 Тетяна Чорновіл => © |
 Так чарівно описано! Аж самій захотілося глянути на ту красу.... А я, на жаль, про Хуст чула тільки з цих знаменитих рядків: |