Їду, поки йду
Витягну правду за вуха з підвалин.
Хробаче, чого ж так глибоко заліз.
Не бійся, зубастий відлюдьок оскалин,
За тебе тут вбито мільярди душ – сліз.
Між зорями птаха? Пусті відговорки,
Для лінюхів істина в мейлах адрес.
Коли ж зноби хорів обійдуть всі корки,
І виплеснуть суть чудотворну з небес?
Чому, щоб пізнати, потрібно здолати
Тілесну в’язницю – обручницю душ?
Я хочу уже вічний сон коротати,
Допоки рухлива свідомість, як вуж.
Ви згляньтеся круки лукавого строю,
Не все нам хотілось звести нанівець.
Ми радше живі, що були сиротою,
У вічному смутку – чи прийде Отець.
