Відблиск слюди
Кроком кульгавим крізь митницю часу
Чалапав скрипаль у сльозах сироти.
Підспівують стіни симфонію ночі
Старезних легенд міста Лева цноти.
Щілини у мурах, обірвані струни,
Обпилася доля скрипкова води.
Потріскані деки, смичок – скрегіт суму,
В бруківці нічній відблиск смерті – слюди.
Ображений мороком, всі калабані
Проміряв очима огризок душі.
В дуеті погризлися струни сердечні,
А в пальцях заклякли пусті бариші.
Клубнем зі Сніжної випав у центрі,
Колись короля тут очима зіграв.
Тепер усе штучне, облизані нетрі,
І змучений погляд театр не впізнав.
Скульптури скляні тихо бродять між мурів,
Їх світло не бачить – прозорий муляж.
Не винні ці вулички – скрипка заплаче,
Це люди бетонні, це черствості стаж.
