Думки

з рубрики / циклу «PROZORA»

Вночі мені хотілось трохи світла,

А вдень хотілось,може, трохи тиші.

Можливо, з кимось трохи не привітна,

Проте виною тому одинокі тижні.

Тобі здається, що занадто груба,

Що я холодна, зовсім без душі.

Та у моєму спокої вся згуба...

Одне для одного, немовби то чужі.

Для інших я занадто щира

І серце вкрай без захисту м`яке.

Що провідною думкою є віра,

Хоча для мене то поняття зарізке.

Для когось я дурна і легковажна,

Для других егоїстка без підстав .

Та в своїх поглядах лишилась я відважна,

Бо пам`ятаю про бої між теплих трав.

Ти все говориш мені будувати:

"А на старому не збудуєш дім".

Та,мила моя, мені ліпше знати -

Не буде в мене дому в світі цім.

Та й як би ти не намагалась,

Я пам`ятаю більше. пам`ятаю все.

Образа літ колишніх обізвалась,

Не боячись дивитись у лице.

Я все згадала,навіть трохи більше.

Як була безнадійна та слабка.

Та тільки зараз бачу я ясніше,

Що я для тебе стала геть чужа...

Київ, 14.01.2020