19.02.2013 10:38
для всіх
430
    
  3 | 3  
 © Наталка Янушевич

про вічне

Я у тому човні,


Що спинився у чорному небі,


Звідки падає сніг, та нічого не видно звідсіль.


За лаштунками хмар


Ніч знаходить загублений гребінь,


І чіпляє його, і навколо розтрушує сіль.


Охололи думки.


Розкололися всі ноосфери.


Тільки вічність і я, а між нами – блукаючий нерв.


Те старезне весло


Не верне мій затоплений берег.


От і ти не вертай молитвами своїми мене.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.02.2013 15:31  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую Вам, Таню.

 19.02.2013 13:08  Тетяна Белімова => © 

Чи можливе повернення? Справді, питання питань! Поезія ваша чудова!

 19.02.2013 11:51  Деркач Олександр => © 

Чудова поезія!!!