28.01.2020 10:39
© Ворощак Володимир Орестович
Я маю ще шанс
з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»
Я знову вдихаю самотність.
Ви скажете – Годі вже! Досить!
Куди ділась вся твоя сутність?
Тебе не в ті хвилі заносить!..
І знаєте?.. Ви, мабуть, праві.
Заплутались всі мої фрази:
Пливу не у річці, а в лаві;
Дарую не квіти, а вази.
І бийте мене хоч до крові,
Хоч вбийте і викиньте з даху,
Порвіть всі вірші й киньте псові,
Забудьте мене, як невдаху...
За вами я тінню ходити не буду.
У голови ваші слова не вплету.
Хоч вірте, хоч ні, та гірше не буде.
Не варто чекати на воду з піску.
Схо́дити вниз завжди легше ніж вгору.
Життя – це постійна гра в преферанс.
Але "надія" ще в скриньці Пандори,
Тож, мабуть, я маю ще шанс.
Я бу́ду завжди́ залишатись собою,
Хоч як би шляхи не ламалися.
Я знаю – це важко до болю,
Та, мабуть, я все таки справлюся.
м. Борщів, 11.09.2018