Біла ворона

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

В ворони раптом десь взялося

Як білий сніг вороненя.

Зазнати бід йому прийшлося

Від чорної рідні щодня!

Пташину матінка рідненька

Оберігала, як могла,

Та білою росла бідненька

У зграї, чорній, як смола.

Простити чорні не хотіли

Красуню! Бачте, НЕ ТАКА!

І між гілок щодня судили:

– Кар-кар – нікчемна! Кар – бридка!

Вже навіть немічні клювали

І пір‘я смикали з хвоста,

Розправить крила не давали –

Хай згине, пропаде, НЕ ТА!

Отак громада допікала

Нещасну пташку ще живу,

Поки в знемозі мертва впала,

Як біла грудочка в траву

Примарно-білий світ наївний

Вороні шансу не давав!

І тільки пес рожевий дивний

Над тільцем трохи сумував…

Дивак воронячу науку

Завчив по псячому, як зміг.

Він обкачався у багнюку,

Щоб стати схожим на… СВОЇХ.

Візьміть участь в обговоренні

19.11.2016 20:48 Яна Бім => ©

Сумно...шкода і вороненя, і песика.
А твір цікавий, глибокий, майстерно написаний. Дякую за посилання:)

02.07.2011 13:18 Оля Стасюк

Розумію. Просто так ще більше жаль цю нещасну ворону, яку Ви назвали пропащою... А щодо песика - я не проти.

Вірш абсолютно символічний і не має наукового відтінку :))) Тоді можна задатися питанням, яка ж хвороба у пса, що він рожевий. А пес рожевий і все... Не такий, як інші...

01.07.2011 21:02 Оля Стасюк

А мені її жаль. Я часто теж відчуваю себе білою вороною, однак це не привід кидатися з дерева чи ще щось - просто хочеться побути насамоті і пописати щось прозаїчне чи трохи рими вкласти... Діє суто як натхнення.
Бідненька ворона. Вірш гарний, а ворону-альбіноску - жаль(це хвороба така). Наскільки я знаю, вони ще й сонця не переносять...

А пропаща біла ворона, мабуть, мріяла бути чорною, як усі...

Ліпше білим і яскраво, ніж чорним і довго!!!)))#5#



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ