Думки

з рубрики / циклу «PROZORA»

Сірі люди тушать багаття,

Що бажало в пітьмі засвітити.

Серед сліз і густого латаття

Головне свою суть не згубити.

Світлі люди просто мішені,

Вони жертви режиму заліза.

Дим заповнив їхні легені,

А їх дім- маленька валіза.

Сірі люди б`ють попід ребра,

Називають це "виховання ":

"Спокійніше сприймати треба,

Бо то дурість-твоє хвилювання."

Теплі люди завжди страждають

Від м`якого серця, як пір`я.

Жити в мирі та тиші жадають, й

Рахувати на небі сузір`я.

Такі люди трохи тихіші,

Вони мріями жити звикають,

Тільки в книгах вони сильніші

І образ ні про що не тримають...

Такі люди завжди щиріші,

Вони знають усьому ціну...

Та й думки у них трохи ясніші,

Хоч подібні до пластиліну.

Сірі люди з таких глузують,

Бо вважають,що вже переможці...

Та не знають про свою сірість.

У них світ цілий,наче на ложці.

Вони думають, що вже засвітили.

Та відкрию вам тайну не нову:

Такі люди давно просиріли,

Не запалиш серця їхні знову.

Київ, 02.02.2020