16.02.2020 23:08
Без обмежень
16 views
Rating 5 | 2 users
 © Добродій Ольга Іванівна

В нічному мерехтінні

В нічному мерехтінні ясних зір, 

Закутанау ковдру із туману, 

Чиясь душа, як полохливий звір, 

Дивилася на місяць з-за паркану.


Ще спали когути, дрімали у лісах

Малі зайчата і великі звірі…

Чиясь душа, як перелітний птах, 

Втомившись, склала крила свої сірі…


Пливла над містом тиша, і дахи

Антенами чіплялися за неї…

Сплела душа зі страхів мотузки

І кинула на коси Лорелеї.


А коли жайвір поле розбудив, 

Сховалась ніч у комини на хаті, 

Коханням душу ти чиюсь помив, 

Моя ж душа лишилася чекати…

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше