Весна не стукала...
Весна не стукалась – нахабно лізла в двері,
Спішила проліски розсипати у полях.
Веселий дзвін минулої крапелі
Загинув у заморених струмках.
Не юною веснянкою ізранку
Прийшла у гості із запилених доріг,
Весна-господарка, весна-панянка
І всілася до мами на поріг.
Віват! Весна! –і котики на вербах
Пухнастились до юної щоки…
Зима злягла… Тайм-аут… чи перерва…
Чи згинула на завтрашні віки…
А чорне поле побивалося за снігом…
А річки течія безсонною була…
Прийшла весна – з піснями і зі сміхом…
Засіялась травою для вола…
Я – та, що вчора весну виглядала –
Лишилася сьогодні без зими…
Хто та злодійка, що морозну вкрала?
І що з дитячими робить мені саньми?
І світить сонце, і кришталь – повітря,
І бруньки прокидаються зі сну,
І день росте, ковтає сонця світло…
Та без зими чи бачити весну?
