Amat Victoria Curam

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Мені набридла фраза: Ні! Я це не зможу.

Мені набридло піддаватись плину дням.

На п’єдесталі не стояти переможцем,

І розбивати свої мрії в хлам.

Мені набридло, дивлячи́сь у небо,

Кричати голосно, та тільки в глибині,

Лиш у собі, щоб чули я і небо,

Й не відбивався крик мій в далині.

Мені набридло, все життя боятись,

Що нічого я не зможу досягти,

І від нестачі кисню задихатись,

Коли знаходжуся все ближче до мети.

Мені набридло руки опускати,

Коли щось не виходить декілька разів,

І від цього свою́ надію утрачати,

Хоч залишалося ще трішечки пазів.

Мені набридло гнатись за самим собою,

Та залишатися на місці в той же час.

Мені набридло Finish бачити перед собою,

Та не ступати кроки раз-по-раз.

Мені набридло, що як з неба зорі,

Які падають донизу в темну ніч,

Так само із очей прозорі

Сльози капають від нездійсненних мрій.

Мені набридло, жити в оточені обману,

В загубленому кра́ю, загубленим в собі.

Мені набридло, дивитись крізь тумани

У день ясний у кожній стороні.

Мені набридло, коли всі хто в ме́не

Плекали надію й вірили, що я,

Сягну вершини з висотою неба,

А я лишаю їх і подаюся в забуття.

Я хочу...Ні...Я маю встати,

Й нестись до мрії навздогін вітрам,

Набратись сили й завжди пам’ятати:

"AMAT VICTORIA CURAM"

с. Бурдяківці, 27.02.2016