Люди і літери
Йдеш собі тихо рядками чи зебрами,
Де пробігать люди чи літери,
Небо на хмари налягло ребрами,
Крила розлогі гойдає вітер їм.
І розумієш тоді, які схожі же
Люди і літери - всі обіймаються,
Поодиноким - вразливий кожен з них,
Добре, що більшість із них зустрічаються.
Ті і ті - завжди стають дорослими
Й пишуть свої особливі історії,
Ти їх читаєш між перехожими,
І розчиняєшся у любові їх...
Начебто ось вони, але десь вони
Тихо літають собі понад хмарами,
В глибокій осені новими веснами
Люди і літери крокують парами...
(С)
