20.02.2020 18:25
Без обмежень
21 views
Rating 5 | 1 users
 © Анатолій Костенюк

Сни

Я не люблю, коли багато світла,

я не люблю, коли сама пітьма.

У рунах вже забутого письма

люблю, як напівтіні цього світу

історій понашіптують своїх.

Вже назбиралося чимало їх.


Ось з них одна. Від стомленого міста

(думками та надіями людей)

далеко в лісі дощ рясний іде.

Стікає по листкам природа чиста,

під лапами затінених ялин

розлігся вовк, собі дрімає він.


Він снить химерний сон, що десь далеко,

де не відразу дерево знайдеш,

так само на бруківку дощ іде,

міське сміття змиває у колектор.

Розбризкуючи дзеркала калюж,

потік машин спішить кудись чимдуж.


Безхатьком зебриного переходу,

під лавкою, що встановив прогрес,

сховався від дощу кудлатий пес.

Ображений на дощову погоду

він і собі звернувся калачем

і бачить сон навіяний дощем.


І сниться йому в лісі вовча зграя,

вони полюють разом на козу.

Захоплено летять через грозу

(пес уві сні азартно підвиває)

ось він уже за подих від кози…

та різко завищали тормози́,


раптово сновидіння відлетіло.

Розбуджений з під лавки виліз пес.

На морді ледь помітний інтерес –

нажаль у місті це звичайне діло,

одна з аварій серед інших справ.

«Цікаво, чи козу я наздогнав...»


Дощити перестало до світання,

тож вовк прокинувся. Серед лісів

сьогодні вони зграєю вовків

почнуть своє чергове полювання.

«Дурне таке насниться ж далебі́.» –

подумав вовк і до своїх побіг.


Таку, що трапилась, про пса та вовка

історію, як пес у місті жив,

на волі – вовк під захистом лісів,

розповіла дрімота і замовкла.

Чи то Евтерпа кинула з небес

продовження мультфільму «Жив був Пес»...

20.02.2020р.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.02.2020 10:36  Тарас => © 

Гарно написано 

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше