Ми пишемо графітами життя
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
І поглядами міряємо ціни.
Дивує все – лише коли зоря
Заходить й сходить – нам чомусь не дивно.
Буркочемо крізь захололий дощ,
Радіємо, коли дощ йде в посуху…
А навкруги так само росте хвощ,
Так само мокро чи так само сухо.
Ми пишемо графітами життя,
Читаючи, написане зітремо.
Але від цього не впаде роса,
Чи вирішаться вікові проблеми.
Ми списуємо марно олівці
І ставимо, немов пастки, всім мірки.
Й не помічаємо, що десь на висоті
Така чарівна сходить тихо зірка.
