Човен "Життя"
Закрилось небо сірою дугою,
Немає слів, лише біжать рядки,
А серце омивається тобою,
Омріяне Майбутнє, стій, не йди!
В човні «Життя» згубились всі бажання,
Їх щиро намагаюсь віднайти,
Та знову, знову й знову – спотикання,
Бо ж човен мій пливе – йде до мети!
Конструкція його неначе в казці –
Міцніє в очах наших кожен день.
Та не міцнішає вона від миру й ласки,
А від жорстких обіймів хижих скель.
…Куди пливе, то кожен добре знає,
Та мало хто до цілі допливає,
Боїться, що «Життя» враз підведе
І щось реальніше знаходить … та бере.
О, так! Це важко…Важко зрозуміти.
Та легко помилитись і вчинити -
Зріктися мрії, що дала життя
І загубитися на вік! Без вороття…
