22.02.2020 10:20
18+
91
    
  - | -  
 © Ворощак Володимир Орестович

Історія

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Ручка у моїй руці

І на столі чистий лист паперу...

Я сиджу і думаю, 

Та слів ніяких не підбе́ру...

Щоб висловити те, що відчуваю

І чого я домагаюсь, 

Та все ж я спробую!..

Та все ж я постараюсь!..

Я хочу, щоби всі жили́

У мирі й щасті, 

Щоби на людей

Не роззявляли свої "пасті".

І на усе те, що

Ніколи ним не надбане, 

Не забирали у людей

Шляхами нахабними.

Не зазіхали на чуже, 

Бо те належати не зможе

Їм, а як зазіхатимуть, 

То і Бог їм не поможе.

Хо́чу щоби в місті і в селі

Стало жити краще, 

Щоби люди жи́ли, а не виживали:

"Бо життя пропаще".

Щоб жили́ усі ми не лише

Під красномовним сленгом, 

А щоб у кожного життя

Завершувалось Happy End-ом!

А погане, хай буде́

Лише у фільмі і далеко в морі, 

Хай хлюпоче й потопає

У воді прозорій...

Та як втоне, то залишиться

На глибокім дні, 

Хай підуть туди і ті, 

Що потребують у війні!

Хо́чу я, щоб всі жили́

У добрі і злагоді, 

Щоб країна розквітала, 

Як у полі ягоди.

Щоби не лише на обличчі

Усмішка сіяла, 

А й щоб від безмежного щастя

Людська душа палала.

Щоби не шукали щастя

Десь далеко за кордоном, 

А жили постійно ним

У своєму домі.

Щоб не бу́ли люди

Комусь іншому підвладні, 

А мали Волю і робити

Те що хочуть були ладні.

Щоби люди були людьми, 

А не тупими тваринами, 

Щоб мали свою́ думку

І не ховались за гардинами...

Я просто хочу жити, 

Жити у вільній країні.

І щоб не були це мої

Всього лише мрії.

В мені давно вже йде війна

І я борюся із собою, 

А я всього лише хочу жити

У стані спокою.

Хочу жити і радіти, 

Як під дією ейфо́рії...

Я достатньо вже сказав.

Кінець історії.



м. Тернопіль, 17.05.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!