23.02.2020 09:31
© Ворощак Володимир Орестович
Параноя
з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»
Якщо у тебе настає такий момент,
Що думаєш: "Усе із рейс злетіло".
Коли розбиті твої мрії вщент
І щастя десь у вирій відлетіло.
Коли душа поламана і хвора,
Ридає у благаннях і мольбах,
А в голові немов якась потвора
На розум навіває страх...
І цілий світ, здається, проти тебе,
А ти один над прірвою стоїш,
Та думаєш: "Ще один поштовх треба"
І ти в цю ж мить у безвість полетиш.
І тіло твоє знівечене й кволе,
Та серце розриває на шматки,
Немов тобі дають якісь уколи,
А ти тремтиш, бо нікуди втекти!
Й в собі закрившись, усі свої болі,
Свої страждання, муки і "Кати",
Ти від знемоги топиш в алкоголі
І безнадійно кажеш: "Вихід не знайти".
А вихід є! Він завжди був і буде!
І його ти ще в змозі віднайти.
Коли збереш всі сили й стиснеш зуби,
Щоби всі труднощі із гордістю пройти.
Та пам’ятай єдине, ти – людина!
І все у світі зможеш досягти.
А цілий світ, ніщо тобі не винен,
Бо в своїх бідах винен тільки ти.
Бо тільки ти здіймаєш білий прапор
І тебе руйнує психологічна зброя...
ЗУПИНИСЬ! Не шкодь собі! Не варто!
У тебе, друже, всього лиш ПАРАНОЯ!