У кожного свій «Гетсиманський» сад
Коли нерозуміння бореться зі сном.
Там прірва, там межа і грань,
В якій зійшлись страхи і тіні.
Щоб зрозуміти велич прокляття,
І марноту людського духу
Там крово-потом платять за знання,
І вічним сном за вдавану потугу.
У кожного свій «Гетсиманський» сад,
І в кожного своя дорога далі.
Хтось гідно піде умирати
А хтось у відчаї «Голгофу» споглядати.
Дрогобич, 2011
