Гортаючи сторінки альбомів
Світлинами пам’ятні дні
Розсипались по підлозі,
Якісь ніби і не мої.
Як вирвані фрази з контексту,
Живуть своїм власним життям.
Прошу вас, залиште, не треба.
Це імідж спотворений, я не там.
І не малюйте по спійманих кадрах сюжети,
В них ваша уява, і ваші страхи.
Я вдячний усім проживаючим в світі,
Який загубився у мерехтінні світлин.
Я інший, таке фільмувати не вміють,
Таке не сховаєш у зошиті слів.
Я «спотикач», котрого відкинуть,
Подалі з очей, в нерозуміння боліт.
Нехай. Головне не судити нікого,
І не тремтіти над мізерним пожитком років.
Я досяг розуміння, що не вартую нічого,
А це значить, що досить багато зумів.
Дрогобич, 2011
