21.03.2020 09:02
Без обмежень
17 views
Rating 5 | 2 users
 © Анатолій Костенюк

Емігрант

ІІ Повернення

Самотність – це вигнання до себе.
Володимир Шойхер.

Коли він підпливав до міста,

не грали труби урочисто –

лише в його уяві. Шум

від купи збуджених моторів

та натовпу у світлофорів

породжував тривожний сум.


В одному з бокових каналів

за ним закріплений причалик,

вірніше, за його човном.

Там офіційну мав адресу,

поштову скриньку, де всю пресу

поштар складав йому гурто̀м.


За жѝтло баржа слугувала,

яку він, власне, до причалу

кормою і втулив туди,

на «радість» звичну вже сусідів,

що також на човнах всіх видів,

як він, жили серед води.


– Привіт! – Здоров будь! – залунали

знайомі голоси з причалу,

що одночасно слугував

за набережну для туристів,

які завжди присутні в місті,

бо місто звалось Амстердам.


У цьому місті є багато,

як в нього, барж, в них на кімнати

переробляють люди трюм;

і квадратури вистачає,

а на воді і шум стихає,

і підключити можна струм…


Сплативши чималі̀ рахунки,

книжкові обійшов лавкѝ.

Колишні поновив стосунки

з салонами картин таки:

усі відвідав вернісажі,

де виставлялися пейзажі,

що у мандрівках малював,

чи, кажуть критики – «писав».


Хай невеличкий, все ж прибуток

приходив на його рахунок.

Пейзаж голландський, знаний скрізь,

багатий не минав турист.

Як повертався вже додому,

побачив морду він знайому

й на ній до себе інтерес.

Що ж, дочекався. Гарний пес.


Господарка пивного бару

дає притулок сенбернару,

до речі, пиво там завжди

густе знайомим наливає,

а вдень туристам добавляє

до пива крапельку води.

Все ж, треба покормить Таліба –

їсть м`ясо і не хоче хліба.


Він любить мріяти, що десь

його кохана виглядає

і, заклопотаний увесь,

в дорогу скоро він рушає,

та тільки справи не дають…

І він придумує ті справи:

ще щось доробить, щось підправить

і завтра зранку – в добру путь…

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.03.2020 19:18  Панін Олександр Мико... => © 

Еміграція переноситься легше, якщо знаєш, що будь-коли можеш відвідати історичну батьківщину. 

 21.03.2020 11:52  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую, пане КАЛЛІСТРАТ! Сподіваюся у мого героя буде краще майбутнє)) Але я,чомусь, впевнений, що Ваш знайомий був скоріше щасливим, а не навпаки.) 

 21.03.2020 11:20  КАЛЛИСТРАТ => © 

Спасибо за стихи пан Анатолий! Грустно-философические)))

Заставили вспомнить о давнем знакомом, (жив ли он ещё?) который, ближе к восьмидесятому году прошлого века оставил семью и квартиру и ушёл жить в лес.
Диплом художника спасал его от статьи про тунеядство. Ну, художник, что с него возьмёшь, может он талант)))
А ведь тогда даже бензопилу было проблемно купить, но избушку срубил и с десяток лет жил при керосиновой лампе)))
Такое оно - возвращение к себе .... ))) 

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше