20.03.2020 09:44
для всіх
128
    
  3 | 3  
 © Анатолій Костенюк

Емігрант

Емігрант

І Пастораль

Війна – не пригода, війна – хвороба.
Як тиф.
Антуан де Сент-Екзюпері
.

Уже два роки на цій баржі він живе,

куди прокладені – каналами пливе,

спиняється там, де йому цікаво:

в містечках, селах, в річкових заплавах,

малюючи пейзажі берегів,

гаїв густих і заливних лугів

населених багатими стадами,

сільських будиночків захованих садами;

спостерігає побут у селян,

щоденну працю – данину полям

в переплетіннях жанрових історій,

аж доки не зійдуть на небо зорі.


Повільно ночі вісник настає

і тихо спокій кольорам дає,

окрім одного – ультрафіолету;

приймає ніч у нього естафету,

на світ людський розстелюючи тінь,

мов ковдру вовняну для сновидінь,

щоб м`яко їм зліталось на оселі

тих, хто на них очікує в постелі.


Тож і йому вже час спускатися у трюм,

на нього там чекають Кант і Юм,

стоять ще не розкриті Ніцше й Гегель –

замість снодійного – читання перед сном,

але спочатку сандвіч з молоком,

холодний душ і вогник у каміні,

і що ще треба молодій людині

в її не повних тридцять вісім літ

на цій добром обділеній Землі?


Сюрпризів є багато у природи,

дощі піти не оминуть нагоди –

понад травою заливних лугів

посеред ночі грім прогуркотів.

Та тільки він ще спить і дріб розбитих крапель

доречним шумом в сон його потрапить.


Щораз зі сходу прилітає сон

і сниться: він в окопі, бій, патрон

заклинило затвором – не дістати,

в країні з назвою, що не згадати;

колись він жив там, сотні літ назад

і армії її він був солдат.

Осколком реактивного снаряда

йому пробило груди і він падав

сповільнено, неначе у кіно –

був спокій, і було вже все одно.


Але він вижив, навіть без каліцтв.

Вже після госпіталю будні потяглись.

Він пригадав потрохи малювати

(мав Львівську академію мистецтв

своїм здобутком). З сайтів продаватись

його «фламандці» стали, як протест

щоденному буттю без цілі й суті.

Емігрував до Генту все забути.

Від продажу прибуток підоспів,

але війна приходила до снів.


Під ранок він прокинеться і заведе

старенький дизель, баржу поведе

до узбережжя (ближче щоб до моря,

де оксамитовий сезон і де немає горя).

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.03.2020 10:44  Гаврищук Галина => © 

Дякую. Шана воїнам. Нехай їхня сила примножиться.