Приборкана душа
Приборкана душа співає пошепки,
Навшпиньки пританцьовуючи в такт,
По нотах розкладає сутність потайки,
Закована в затягнутий антракт.
Вона співає передзвоном усмішок,
Не розгубивши в сьогоденні блиск очей,
Ледь чутно, надчуттєво, мов навколішки,
Зберігши мрію від півста смертей.
Приборкана, смиренна та нескорена,
З підрізаними скептиком крильми,
Свою мелодію, роками заґартовану,
Уберегла для флейти і сурми.
Й занурена у мрію ізольовану,
Воскресла, закружляла, піднеслась!
Ще мить... і стихло соло некероване,
Торкнулася землі й отямилась...
м. Київ, 08.03.2020 р.
