НОЧІ МАГІЧНОЇ МЛА
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Вмовкли сніжні скрипучі стежки
В сторожкому морозному сні,
Вітер голих дерев дрижаки
Угортає в туніки нічні.
Ох, ця ночі магічної мла…
Як її хоч на мить осягну?
Нащо в казку земну долила
Незбагненну стрімку таїну?
Її місяць з-за хмари сріблить
На тополь гострочолих верхах,
Диво-сном вона ніжним болить,
Квітне тінню в гарячих снігах.
Пульс серденька з вітрами десь зник…
Ниє солодко ніч в таїні,
Під склепінням холодних повік
Розчиняюсь в морозному сні.
Як пізнати на згустку межі,
Чи я Є, чи холодне БУЛА?
Щось болюче бунтує в душі!
Мабуть, ночі магічної мла…
